Бізнес має будувати стратегію з урахуванням продовження війни в Украіні

Останні переговори в Білому домі не принесли жодних проривних домовленостей, які можна було б вважати кроком у напрямку реальної мирної угоди. Як у неформальних коментарях, так і в офіційних оцінках українських політиків та урядовців бракує сигналів оптимізму.

Ключові пункти, які могли б стати фундаментом майбутньої угоди, не були вироблені – обговорювалися лише гіпотетичні конструкції, не погоджені з Російською Федерацією.

Українська сторона оцінює візит позитивно, але головним чином завдяки збереженню тісних відносин з адміністрацією США та європейськими лідерами. З погляду Києва, пріоритетом нині залишається консолідація міжнародної військової та фінансової підтримки, а не просування мирної угоди, яка в нинішніх умовах є недосяжною.

У середовищі української делегації, а також в оточенні президента Зеленського, переважає переконання, що відсутність домовленості з Москвою наразі не становить критичної загрози ні для влади, ні для держави.

Таке бачення пояснюється кількома чинниками:

1. Непривабливість умов миру – Зеленський сприймає свої рішення крізь призму історичної відповідальності. Укладення угоди, яку сприймали б як капітуляцію, могло б негативно позначитися як на оцінці його лідерства, так і на майбутньому держави.

2. Переконання у стабільності фронту – Президент вважає, що нині немає ризику прориву лінії оборони та окупації нових територій. На підставі доступних джерел інформації можна стверджувати, що ця оцінка загалом відповідає дійсності.

3. Відсутність сильного суспільного тиску – громадська думка залишається поділеною: частина населення прагне якнайшвидшого миру, інша – хоча менш чисельна, але більш політично активна – виступає за продовження боротьби. Відсутність чіткої переваги будь-якої з груп дає владі у Києві простір для гнучкого маневрування та уникнення політичних ризиків.

4. Сприйняття Росії як ослабленої – в Україні поширене переконання, що економіка Російської Федерації перебуває у фазі наростаючих труднощів, а її здатність до тривалого ведення війни поступово вичерпується. Наратив про «незламну могутність» Росії не знаходить широкої підтримки.

Наразі можна стверджувати, що українська влада не має ані бажання, ані мотивації підписувати невигідну мирну угоду, яку нав’язує Російська Федерація.

У зв’язку з цим ми наполегливо рекомендуємо підприємцям не надавати надмірного значення інтенсивному потоку інформації в цій сфері та продовжувати діяльність, виходячи з припущення, що війна триватиме щонайменше найближчими місяцями.